Актуальні проблеми сучасної економічної науки - страница 21

^ Карташева Ю.П. ст. гр. ФУПФзмкр-53 Науковий керівник к.е.н., доцент Безгубенко Л.М. Проблеми формалізації кредитного ризику в комерційних банках
Результат діяльності комерційних банків прямо пов'язаний з ризиковостю їх кредитної політики. Банківське кредитування є важливим джерелом отримання прибутку комерційними банками, але водночас супроводжується певними ризиками, пов’язаними з неповерненням позичальниками основного боргу й відсотків за позичками.

Одним з важливіших напрямків запобігання виникнення збитків від кредитної діяльності є аналітична робота банку з оцінювання кредитоспроможності позичальників. Вивченню даної теми присвятили свої роботи таки вчені й практики як Дружинін В.В., Ільїна І.В., Канторов Д.С., Кирисюк Г.М., Кривцова А. Н., Кумурчук Д.І., Ляховский В.С., Мамонова І.Д., Мороз А.М., Негашев Є.В., Сайфулін Р.С., Уємов А.І., Шеремет А.Д., Р.Акофф, Ф.Емері, Дж.Клір та інші.

Оцінка кредитних ризиків в даний час тяжіє до певної формалізації та уніфікації. Комерційними банками використовуються багатофакторні моделі, що представляють собою процедуру зважування основних показників діяльності кредитованого підприємства. Далі отриманий інтегральний показник порівнюється зі своїми еталонними значеннями (їх може бути декілька). За результатами порівняння робиться остаточний висновок про платоспроможність господарського об'єкта [1].

Однак тут має місце проблема визначення складу і числа зважуємо приватних показників. Досить гостро стоїть питання формування системи вагових коефіцієнтів, так як для кількісного порівняння ролі і "ваги" абсолютно різних сторін діяльності підприємства немає жодної об'єктивної основи.

Тим часом навіть незначні зрушення в системі вагових коефіцієнтів можуть принципово змінити кінцевий результат проведеної експертизи. Ця небезпека особливо велика, якщо врахувати, що на практиці області високої, невисокої і дуже малої ймовірності неплатоспроможності об'єкта кредитування є досить вузькими і наближеними один до одного. Фактично будь-які числові флуктуації в показниках певного позичальника можуть спровокувати його "перехід" з однієї зони (наприклад, більш привабливої) в іншу (менш привабливу).

Положення ускладнюється наявністю "конкуруючих" кількісних методів аналізу платоспроможності фірми, заснованих на обчисленні за даними бухгалтерського балансу спеціальних коефіцієнтів-індикаторів. Серед них – коефіцієнти поточної ліквідності, забезпеченості власними оборотними коштами, відновлення платоспроможності, захищеності капіталу, фондової капіталізації прибутку і т.д.

Кожен з названих коефіцієнтів має еталонне значення, з яким проводиться порівняння його розрахункового аналога. При цьому на практиці еталонне значення є єдиним і "замороженим". Між тим очевидно, що воно має бути, по-перше, диференційованим за галузевою ознакою, оскільки галузі мають суттєві відмінності складу та структури активів і пасивів, по-друге, жорстко прив'язаним до темпів інфляції, зростання яких зумовлюватиме завищення звітних коефіцієнтів-індикаторів. Мабуть, не буде помилковим твердження про те, що еталонні коефіцієнти повинні бути диференційованими ними й за регіональною ознакою, тому що різні території мають далеко не однакові умови відтворення і можливості збуту продукції, що позначається на фінансових показниках діяльності.

Наявність "конкуруючих" методик оцінки платоспроможності фірми генерує ще одну проблему: результати аналізу за різними методиками часто дають кардинально відмінні результати. Це зумовлює необхідність здійснення вибору та надання переваги одній з методик. Однак подібний підхід містить у собі можливість серйозних прорахунків на окремих відрізках макроекономічного циклу.

У зв'язку з цим можна констатувати, що в даний час перед аналітиками комерційних банків стоїть складне завдання з визначення того, яку методику та на який час доцільно застосовувати для оцінки кредитних ризиків. Ситуація ускладнюється ще й тим, що допоки що не існує об'єктивних критеріїв для такого впорядкування науково-методичного інструментарію кредитних інститутів.

На закінчення відзначимо, що управління кредитними ризиками вимагає високої кваліфікації банківських фахівців, які повинні не тільки володіти основами сучасного кількісного фінансового аналізу, але і володіти високою професійною інтуїцією, нагромадженим досвідом, як позитивним так і негативним.
Література
1. Балацкий Е. Проблемы управления кредитными рисками. // Проблемы теории и практики управления. - 1998. - № 4.

УДК 657.37
^ Кипила Ю.І. cт. гр. ФУПФмз-52 Науковий керівник к.е.н., доцент Вовна Н.І. Теоретичні підходи до визначення фінансового результату підприємства
Головна мета кожного підприємства – отримання стійких фінансових результатів, які є підсумком відображення всіх сторін його діяльності. Водночас у вітчизняних умовах господарювання виникає необхідність у визначенні управління фінансовими результатами, з’ясування їх значення для розвитку підприємств в умовах постійних змін нормативно-правової бази, яка регулює підприємницьку, інвестиційну діяльність та податкову політику.

В науковій літературі ведуться дискусії щодо обґрунтування поняття «фінансовий результат».

Так, в теорії бухгалтерського обліку, де фінансовий результат є однією з основних складових дослідження, для таких вчених, як Е. Дегранж, Д.Л. Кріпп, Ф. Шер, така дефініція та підходи до її визначення складають зміст предмета бухгалтерського обліку, для інших (Ф. Беста, Ж. Б. Дюмарше) – лише різницю між грошовими надходженнями і грошовими виплатами [1; 2].

Утім при розгляді змістовності фінансового результату майже всі дослідники переходять до більш ґрунтовного визначення його складових, зосереджуючи увагу, насамперед, на процесах формування фінансового результату. Це не лише підкреслює необхідність проведення додаткових теоретичних узагальнень щодо більш повного розкриття змістовності та сутності фінансового результату як ключової економічної дефініції, а й визначає складність поставленого завдання.

Згідно із Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку «Звіт про фінансові результати» фінансовий результат діяльності підприємства розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку [3].

Г.М. Азаренкова, Т.Н. Журавель, Р.М. Михайленко стверджують, що фінансовий результат господарської діяльності підприємства характеризує ефективність виробництва і в кінцевому підсумку свідчить про рівень та якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості [4, 60].

Окрема плеяда дослідників трактують фінансовий результат як різницю між доходами і витратами [5; 6, 100]. Такий підхід ототожнює фінансовий результат з прибутком, яке, на нашу думку, є недоречним. Основу такого висновку складає те, що загалом прибуток може розглядатися як окрема економічна категорія, яка розкриває окремі значення фінансового результату діяльності будь-якого суб’єкта господарювання або є формою його грошових нагромаджень. Разом з тим, стверджувати, що фінансовий результат – це прибуток, принаймні не завжди коректно, бо можливі випадки, коли підприємство працює збитково. Тому, на нашу думку, сутність поняття «фінансовий результат» набагато ширше, аніж зведення її розуміння лише до співвідношення доходів та витрат підприємства у вигляді прибутку або збитку.

З економічної точки зору фінансовий результат – один із найважливіших показників діяльності підприємства, що відображає зміну вартості власного капіталу як результат відповідної діяльності підприємства. Якщо фінансовий результат є позитивним, то відбувається збільшення власного капіталу, в протилежному випадку – зменшення. Така позиція прослідковується у таких вчених, як О.В. Будько, Н..А. Бреславцева, Є.Ю. Шара, які пропонують розглядати сутність фінансового результату з урахуванням стану динаміки власного капіталу підприємства [7; 8; 9]. Доцільність такого узагальнення полягає в тому, що не лише дохід та витрати можуть впливати на певний фінансовий результат.

Управлінський підхід до визначення фінансового результату підприємства характеризує його економічну ефективність і є його найважливішим елементом, оскільки в ньому органічно поєднані всі сторони виробничої і фінансово-господарської діяльності [10].

Таким чином, враховуючи вищенаведені підходи до визначення сутності та змісту фінансового результату, доцільно розглядати його поняття як:

1. Суму валового доходу зменшеного на суму витрат.

2. Відображення зміни вартості власного капіталу.

3. Різницю між грошовими надходженнями і грошовими виплатами.

4. Мету господарської діяльності підприємства.

5. Прибуток або збиток.

Таким чином, під фінансовим результатом доцільно розуміти якісну характеристику фінансово-господарської діяльності підприємства, яка в цілому відображає значущість і сталість розвитку підприємства, впливовість на його фінансово-господарську діяльність факторів зовнішнього середовища і кількісно узагальнюється у вигляді прибутків (збитків) та зміни власного капіталу.
Література
1. Бутинец Ф.Ф. Бухгалтерский учет в зарубежных странах: учебн. пособие / Бутинец Ф. Ф., Соколов Я. В., Пашков Д.А., Горецкая М.Л. – Житомир: ЧП «Рута», 2002. – 502 с.

2.  Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: навч. посібник / Ф.Ф. Бутинець. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 608 с.

3.  Положение (стандарт) бухгалтерского учета 3 «Отчет о финансовых результатах» // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

4. Азаренкова Г. М. Фінанси підприємств: Навч. посібник для самостійного вивчення дисципліни / Г.М. Азаренкова, Т.Н. Журавель, Р. М. Михайленко.– К.: Знання, 2004.–208 с.

5.  Калайтан Т. Дослідження теоретико-методичних і практичних аспектів обліку фінансового результату від операційної діяльності у громадському харчуванні / Т. Калайтан // Вісник Львівського університету. Серія: Економічна. – Вип. 32. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. – С. 182–191.

6.  Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприятия. Проблемы, концепции и методы / Б. Коласс. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997. – 576 с.

7.  Бреславцева Н. А. Бухгалтерское дело /. Н. А. Бреславцева.– М.: Приор, 2004. – 160 с.

8.  Будько О. В. Облік і аналіз фінансових результатів підприємств чорної металургії: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. к.е.н.: спец. 08.06.04 / О. В. Будько. – Харків: ХДУХТ, 2004. – 26 с.

9. Шара Є. Ю. Фінансовий облік та аналіз результатів діяльності промислових підприємств: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. к.е.н.: спец. 08.06.04 / Є. Ю. Шара. – Київ: КНТЕУ, 2001.–18 с.

10. Кнейслер О.В. Страхування: Навчальний посібник. – Тернопіль: “Економічна думка”, 2008.-188 с.

УДК 336.71:336.767

4519996510297675.html
4520159362765104.html
4520208140978038.html
4520371861195014.html
4520421072866915.html